Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
ЗВІТ
про виконання лабораторної роботи №4
з основ педагогіки та психології
на тему «Дослідження рівня конфліктності особистості»
Мета роботи: ознайомити з основними теоретичними положеннями про типи конфлікту, їх природу та причини виникнення.
В результаті виконання роботи необхідно засвоїти зміст наступних термінів: конфліктна ситуація, конфлікт, його суть, структура, функції, динаміка, класифікація, поведінка учасників конфлікту; вміти пояснити взаємозв’язок між ними; визначити власний рівень конфліктності.
Конфліктна ситуація – це накопичені протиріччя, які пов’язані з діяльністю суб’єктів соціальної взаємодії і створюють ґрунт для реальної суперечки.
Конфлікт (від лат. conflictus – зіткнення) – це таке співвідношення між суб’єктами соціальної взаємодії, яке характеризується протистоянням протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів) і суджень (думок, поглядів, оцінок тощо).
Під функцією конфлікту розуміють роль, яку він виконує по відношенню до суспільства і його різних структурних утворень: соціальних груп, організацій та індивідів.
Розрізняють явні і латентні (приховані) функції конфлікту.
Явні функції конфлікту характеризуються тим, що його наслідки співпадають з метою, яка проголошувалась і переслідувалась опонентами конфлікту.
Латентні (від лат. latentis – прихований) функції конфлікту характеризуються наслідками, які з’ясовуються лише з часом, можуть виявитися несподіваними і не відповідають раніше проголошеним цілям і намірам учасників конфлікту.
І явні, і латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так і позитивними, тобто вони можуть мати двоякий характер.
Якщо функція конфлікту позитивна для його учасників, то говорять про функціональний (конструктивний) конфлікт; у протилежному випадку – це дисфункціональний (деструктивний) конфлікт, результати якого є негативними для його учасників або не такими, на які вони розраховували.
Динаміка конфлікту – це процес його зміни.
Будь-який конфлікт може бути представлений наступними етапами:
1) передконфліктна ситуація (латентний період);
2) відкритий конфлікт:
інцидент (початок конфлікту);
ескалація (розвиток конфлікту);
завершення конфлікту;
післяконфліктний період.
Причини конфліктів можна згрупувати наступним чином.
1. Суперечність інтересів як фундаментальна причина конфліктів. Будь-яке явище тільки тоді стає причиною конфлікту, коли, по-перше, воно виступає для суб’єктів суперечності як потреба і, по-друге, коли виникає дефіцит цих явищ. Причому, причиною конфлікту є тільки усвідомлена потреба, яка виступає як інтерес.
2. Об’єктивні чинники виникнення конфліктів. Більш конкретно пояснити роль, значення і механізм впливу об’єктивних чинників на виникнення конфліктів можна на прикладі виробничої сфери життя людей і, зокрема, на такому її рівні, як організація. Сучасна конфліктологія виділяє наступні об’єктивні причини конфлікту в організаціях:
обмеженість ресурсів, що підлягають розподілу;
взаємозалежність відповідальності і завдань;
неузгодженість цілей різних груп працівників;
погані комунікації;
нечіткий розподіл прав і обов’язків;
некомпетентність, невідповідність посаді;
надмірна завантаженість співробітників, що перевищує особистісні можливості;
несприятливий стиль керівництва;
погані умови праці;
інновації, нововведення на виробництві;
недостатня розробленість правових норм і процедур;
слабка розробленість етичних нормативів і відсутність комітетів або комісій з етики.
3. Особистісні чинники виникнення конфліктів. Серед особистісних елементів конфлікту насамперед слід назвати:
основні психологічні домінанти поведінки: ціннісні орієнтації, цілі, мотиви, інтереси, потреби;
риси характеру і тип особистості;
установки особистості;
неадекватні оцінки у сприйнятті;
манера поведінки;
етичні цінності.
Стратегії поведінки в конфлікті
На побутовому рівні розглядають три типи поведінки в конфлікті. Для першого характерним гаслом поведінки є твердження – «к...
